З моменту розповсюдження автомобілів кожна країна стала встановлювати власні Правила дорожнього руху. Така велика кількість різних правил суттєво ускладнювало здійснення вантажних та пасажирських автоперевезень. Тому європейські країни прийняли рішення стандартизувати порядок перебування на дорозі у всьому світі і привести національні дорожні правила до єдиного знаменника. Підсумком цієї копіткої роботи стала «Конвенція про дорожній рух», завдяки якій загальні Правила дорожнього руху стали єдиними і обов’язковими.
Цей міжнародний договір було укладено 8 листопада 1968 року. Головною метою цієї угоди було прийняття заходів, необхідних для підвищення безпеки руху в усіх країнах світу. Сам договір був представлений на конференції ЮНЕСКО, що проходила восени 1968 року у м. Відень. Там же була прийнята «Конвенція про дорожній рух», стандартизуються застосування дорожніх знаків, розміток та інших покажчиків, які спрощували б пересування дорогами різних країн. В 1971 році в м. Женева були опрацьовані і внесені в цей договір остаточні зміни, згідно з якими кожна держава визнає посвідчення водія, видані на території іншої країни іноземним громадянам, без обов’язкового підтвердження цього посвідчення національними органами. Завдяки конвенції, будь-який мандрівник може вільно перетинати кордони країн-учасниць, не турбуючись про те, чи дійсне його посвідчення.
В чому ж тоді необхідність у міжнародному посвідченні водія?
Питання визнання чи невизнання національних і міжнародних посвідчень водія регулюють дві міжнародні конвенції – Женевська (1949р.) та Віденська (1968р.). Україна приєдналась, як і більшість країн світу, до Віденської конвенції. Саме цей міжнародний договір передбачає, що наявність національного посвідчення водія є достатньою, щоб мати право керувати автомобілем. Єдина вимога до посвідчення - воно повинно відповідати формі та вимогам встановленим конвенцією.
Двома основними вимогами є:
1) посвідчення водія повинно мати строк дії (тобто не бути безстроковим);
2) всі дані, які внесено до посвідчення водія повинні дублюватись транслітерацією латинськими літерами.
Національне посвідчення водія в Україні, яке видається протягом останнього часу (починаючи з 2013 року), визнається більшістю країн світу документом, який дає право керувати транспортним засобом без будь-яких додаткових посвідчень.
Як отримати?
Міжнародне посвідчення водія видається без складання іспитів на підставі українського національного посвідчення водія, терміном дії на 3 роки, при цьому національне посвідчення водія не вилучається.
Якщо говорити про Європу, то міжнародне посвідчення вам знадобиться, щоб пересуватись такими країнами, як Мальта, Кіпр, Андорра, Албанія, Ісландія, Ірландія і Туреччина, у всіх інших країнах ЄС та Східної Європи, в тому числі РФ та Білорусії, достатньо національного посвідчення водія. Найбільшими країнами інших континентів, де обов’язково потрібно мати міжнародне посвідчення водія є: Австралія, Аргентина, Гонконг, Єгипет, Індія, Канада, Китай, Малайзія, Нова Зеландія, Сінгапур, США, Тайвань, Туніс, Японія.
Якщо ж у вас не буде міжнародного посвідчення у країні де воно вимагається, або українське посвідчення водія із даними внесеними без дублювання латинськими літерами, то в залежності від країни перебування вам загрожують штраф, відсторонення від керування чи інші стягнення.
Не тільки за кермом
Міжнародне посвідчення водія може знадобитися не тільки за кермом. Навіть в тих країнах, де на дорозі визнають національні українські права, документ IDP можуть попросити при здійсненні деяких юридично значимих дій: отримання автомобіля в прокат, настання страхового випадку і т.п. Тому якщо закордонна поїздка планується завчасно, потрібно заздалегідь поцікавитися умовами страхової компанії і з'ясувати необхідні деталі у прокатній конторі. Також в деяких країнах міжнародне посвідчення може послужити посвідченням особи – наприклад, якщо вам не захочеться всюди носити з собою паспорт.
Немає коментарів:
Дописати коментар