Діагностика технічного стану систем двигуна.

 

Діагностування систем охолодження та мащення двигунів.

Діагностування системи охолодження

Ознаки несправності системи охолодження:

– перегрівання двигуна;

– переохолодження двигуна;

– недостатній рівень охолодної рідини;

– нещільності в з'єднаннях патрубків зі шлангами;

– натяг паса вентилятора;

– заїдання термостата й жалюзі.

Недостатнє охолодження двигуна й, як наслідок, закипання охолодженої рідини в системі можуть зумовлюватися: недостатньою кількістю її в системі охолодження; пробуксовуванням паса вентилятора в разі слабкого його натягання або внаслідок замаслювання; забрудненням або відкладенням накипу в системі; неправильною роботою термостата; порушення герметичності в системі; несправності водяного насоса і привода жалюзі радіатора; засмічення радіатора; порушення регулювань системи живлення і запалювання.

Перегрів зменшує наповнення циліндрів свіжим повітрям (робочою сумішшю), збільшує угар картерного мастила і сприяє утворенню нагару, виникненню детонації, деформації і зносу деталей, відбувається виплавляння підшипників і заклинювання поршнів у циліндрах двигуна.

Переохолодження двигуна може спричинюватися несправною роботою термостата, заїданням жалюзі у відкритому положенні, відсутністю утеплювального чохла в зимовий період. Переохолодження двигуна збільшує витрату палива, призводить до обсмолення системи вентиляції, зменшує в'язкість мастила через конденсацію і стікання палива в картер, підвищує знос деталей. Нормальний тепловий стан двигуна може бути при температурі охолодної рідини у відкритих системах охолодження – 85...95°С, закритих – 100...105°С.

Недостатній рівень охолодної рідини у верхньому бачку радіатора спостерігається в разі витікання її із системи охолодження або википання. Нещільності в з’єднаннях патрубків зі шлангами усуваються затягуванням хомутиків.

У системі охолодження перевіряють також прямі діагностичні параметри: усталену температуру охолоджуваних поверхонь двигуна, продуктивність водяного насоса, охолоджувальну здатність теплообмінника, герметичність системи охолодження(мал.1), спрацювання повітряного клапана, тиск спрацьовування парового клапана кришки теплообмінника.

Основні контрольно-діагностичні роботи в системі охолодження двигуна. Ці роботи охоплюють: визначення теплового стану системи та її герметичності, перевірку натягу паса приводу водяного насоса і вентилятора, справність термостата(мал.2) та інших деталей.

Мал.1

Мал.2

Герметичність системи охолодження визначають візуально, за наявністю підтікання охолодної рідини або за допомогою тестера. Найімовірнішими місцями підтікання є сальники водяного насоса, з'єднання шлангів з патрубками і трубок радіатора з бачками, а також спускні краники.

Перевірку герметичності водяної сорочки охолодження проводять при температурі охолодної рідини в двигуні 75...85°С. При наявності тріщин у блоці (головці), пошкоджень прокладки головки блоку циліндрів і ущільнень гільз з води в заливній горловині радіатора будуть виходити бульбашки повітря, або в піддоні картера з’явиться вода. Герметичність з’єднань перевіряють тиском повітря 0,15 МПа, яке подають через ущільнювальне пристосування в заливну горловину радіатора (мал.3).

Мал.3

Діагностування системи мащення

Ознаки несправності системи мащення:

– зниження або підвищення тиску оливи;

– підтікання мастила через нещільності в з’єднаннях і в зазори (тріщини);

– недостатня частота обертання ротора центрифуги;

– інтенсивне відкладення продуктів зносу в мастилі при нормальному стані циліндро-поршневої групи і кривошипно-шатунного механізму.

У процесі експлуатації двигунів погіршується працездатність механізмів системи мащення. Це знижує продуктивність масляного насоса і тиск подачі масла, збільшує опір проходженню масла внаслідок відкладів у каналах системи, погіршує подачу масла до тертьових поверхонь, які змащуються під тиском.

Зниження тиску оливи може бути наслідком: підтікання оливи в оливній лінії; спрацьовування оливного насоса й підшипників колінчастого та розподільного валів; малого рівня оливи в піддоні картера; недостатньої її в'язкості; заїдання редукційного клапана у відкритому положенні, нещільне прилягання клапанів до гнізд, тріщини в магістралі і нещільності в з’єднаннях.

Підвищення тиску оливи в системі викликають залягання клапанів у гніздах, ушкодження фільтруючих елементів, висока в’язкість і засміченість головної магістралі, заїдання редукційного клапана в закритому положенні.

За системою мащення перевіряють прямі діагностичні параметри: тиск масла у головній масляній магістралі, продуктивність масляного насоса, забрудненість масляного фільтра маслоочисника, тиск спрацьовування запобіжного і перепускного клапанів. Діагностують технічний стан системи мащення за допомогою контрольного манометра(мал.4).

Мал.4

Діагностика стану масла в двигуні по краплинній пробі (експрес-аналіз моторного масла по краплі узятою за допомогою щупа з картера двигуна.)

Рівень масла в картері двигуна перевіряють за допомогою масловимірювального щупа на рівному майданчику через 3...5 хв після зупинення двигуна. Масло в системі мащення двигуна має точно відповідати рекомендаціям виробників автомобілів.

Якість масла в картері двигуна визначають під час загального діагностування за параметрами картерного масла(мал.5). Приблизно визначити якість масла без присадок в експлуатаційних умовах можна візуально за його кольором і прозорістю.

Мал.5